24 січня 1990 року Міка Хаккінен вперше сів за кермо боліда Ф1. Це сталося під час тестів Benetton на Сільверстоуні.

У 1989-му Міка Хаккінен закінчив третій сезон у молодших формулах. Після здобуття чемпіонського титулу в Євросерії Формули Opel-Lotus роком раніше, фін дебютував у британській Формулі 3, де з двома поулами посів сьоме загальне місце.

Наприкінці року Хаккінен поставив гучну крапку в сезоні-1989, вигравши незалікову гонку Ф3 – Суперприз Cellnet.

Після цього на 21-річного гонщика звернули увагу в Benetton і запросили на тести, які відбулися 24 січня 1990 року на трасі в Сільверстоуні.

Перші враженні Хаккінена від боліда Формули 1 виявилися двоякими – кокпіт Benetton B188B здався йому затісним, проте сам болід дуже сподобався.

My first ever F1 experience 👍🏻🇫🇮 #flatout https://t.co/fi4lwBgo6a

— Mika Häkkinen (@F1MikaHakkinen) January 24, 2020

«Я дійсно не вміщався в машину – мої лікті виявились міцно притиснутими до бортів кокпіту, так що було важко перемикати передачі, – згадував Міка пізніше. – Але щойно я виїхав з боксів, з’ясувалося, що керування неймовірно точне, реакція на педаль газу була миттєвою – це було неймовірне почуття! Я тоді подумав: «Саме для цього я народився, це мій світ, моя справа».

Також на тестах був присутній перший пілот команди Алессандро Нанніні. Він прилетів на трасу на власному гелікоптері, швиденько проїхав кілька кіл і полетів геть. Натомість Хаккінен подолав значно більшу дистанцію – 90 кіл – і зрештою перевищив час італійця.

Але фін залишався реалістом і навіть не очікував, що Benetton зробить йому пропозицію. «Я не очікував нічого від цих тестів, я розумів, що спочатку треба виграти Формулу 3», – пояснював він.

 Читайте також:

• Цей день в історії: перший BMW Sauber
• День в історії: тести Шумахера на боліді GP2

Міка зробив це рівно за рік, і у 1991-му вдягнув комбінезон команди Ф1 Lotus. За два роки він перейшов до McLaren, де залишився до кінця кар’єри в чемпіонаті світу, здобувши 20 перемог і два чемпіонських титули.

Що стосується Benetton, то за півтора роки після тестів Хаккінена, у кокпіті команди Флавіо Бріаторе опинився один юний німець з характерною посмішкою, який вже за кілька років здобув всесвітню славу.