14 лютого 1997 року чотириразовий чемпіон Ф1 Ален Прост оголосив про придбання 100% акції команди Ligier і створення Prost Grand Prix.

Команда Гі Ліжьє була присутня у Формулі 1 з 1976 року і досі носить почесне звання найкращої приватної французької стайні. Після злету на початку 1980-х, Ligier поступово відкотилась до середини пелотону і на середину 1990-х закріпилась в районі п’ятого-шостого місця в Кубку конструкторів.

https://twitter.com/1990sF1/status/1225853945060511744

У 1994-му команду придбав Флавіо Бріаторе, який таким хитрим чином намагався (успішно) отримати двигуни Renault для Benetton і Міхаеля Шумахера. Італієць не залишив використану Ligier напризволяще – французи отримали технічну допомогу від конструкторського штабу Benetton (сині боліди стали підозріло схожими на чемпіонські машини Шумахера) і непогані мотори Mugen-Honda.

Між тим, після досягнення своєї мети Бріаторе почав підшуковувати нових покупців. Після приголомшливої перемоги Олів’є Паніса на Гран Прі Монако 1996 року популярність Ligier у Франції знову зросла, і почалися розмови про викуп команди та створення національної стайні Ф1 за підтримки уряду.

Цим планам не судилося збутися, але натомість команду придбав Ален Прост. Перемовини велися в таємниці, тому новина про покупку Ligier пролунала як грім посеред ясного неба. До того ж, FIA незадовго до цього оприлюднила офіційний список учасників сезону-1997, де команда значилася під своїм попереднім іменем.

Насправді Прост виношував плани створення власної стайні ще наприкінці 1980-х, коли пішов з McLaren. Але тоді надійшло запрошення від Ferrari, і він відклав цю мрію на потім.

https://twitter.com/1990sF1/status/1225513656290545664

І ось час настав у 1997-му. Одразу з новиною про появу Prost Grand Prix стало відомо, що Ален домовився і про постачання французьких двигунів Peugeot, щоправда, лише з 1998 року. Пішли чутки, що технічним директором стане давній знайомий Проста – Джон Барнард, який задля цього залишив Ferrari. Здавалося, нову команду чекає світле майбутнє у Формулі 1…

До речі, Алену довелося попітніти, щоб змінити назву команди – на той час для цього потрібна була згода всіх суперників. У 1996 Том Вокіншоу зазнав невдачі, коли придбав Arrows і намагався перейменувати її на TWR – дехто з конкурентів не погодився на появу цієї абревіатури у Ф1, і британська стайня продовжила виступати під історичним ім’ям.

Та авторитет Проста зробив свою справу. Лише Едді Джордан з принципу довго не давав своєї згоди – ще б пак, Ален відбив у нього безкоштовні мотори Peugeot! Для того, щоб вмовити непоступливого ірландця знадобилося втручання президента FIA – лише після розмови з Максом Мослі, Джордан дав дозвіл на перейменування Ligier.

https://twitter.com/1990sF1/status/1101841373458767872

Реальність виявилася куди жорсткішою, ніж можна було очікувати. Найуспішнішим роком для Prost Grand Prix став її перший сезон – Олів’є Паніс до свої аварії у Монреалі встиг кілька разів піднятися на подіум і займав третю сходинку у заліку, а Ярно Труллі, що замінив його, мало не виграв Гран Прі Австрії.

А вже наступного року команда увійшла в круте піке, найнижчою точкою якого став 2000 рік – коли Prost не заробила жодного очка і офіційно посіла останнє місце у Кубку конструкторів, програвши навіть Minardi.

Prost Grand Prix 🇫🇷 2001 #F1 launch

22. Jean Alesi 🇫🇷 Heinz-Harald Frentzen 🇩🇪
23. Gaston Mazzacane 🇦🇷 Luciano Burti 🇧🇷 Tomas Enge 🇨🇿

Prost AP04
Acer (Ferrari) 01A
Michelin Ⓜ️ pic.twitter.com/T8SdqeclCc

— F1 Icons That Go Hard (@CrystalRacing) February 24, 2019

Невеличка надія з’явилась у 2001-му, коли Ален домовився про постачання двигунів Ferrari – проте гроші в нього на той час вже скінчилися, а майже всі спонсори відвернулися від невдахи-француза. І на початку 2002-го Prost Grand Prix припинила своє існування.